Іван-чай: користь і шкода

Це багаторічна рослина поширена в дикому середовищі Північної півкулі. Любить пісковики, вирубки, згарища. З усіх видів найбільш поширений Іван-чай вузьколистий, його ще називають кіпреєм і навіть пуховиком багато пуху при цвітінні, який в давнину використовували як наповнювач матраців і подушок.

Іван-чай: користь і шкода

Іван-чай був широко поширений в Україні ще до того, як був завезений чай індійський, і активно експортувався до Європи. Однак східний конкурент витіснив його з ринку чутками про шкідливі способи його обробки, після чого іван-чаю вже так і не вдалося знайти колишню популярність за межами батьківщини. Історичні баталії стовпів чайної індустрії викликають зацікавленість такою рослиною, як іван-чай: користь і шкода його складу вельми цікаві.

Вміст корисних речовин в іван — чаї

Це, на перший погляд, проста польова рослина містить цілий набір корисних речовин. Листя іван-чаю багате на вітамін С, перевершуючи в 5 разів лимон, і каротиноїдами. Також у складі рослини присутні флавоноїди (камферол і кверцетин), пектини, кумарини, дубильні речовини і органічні кислоти. Мінеральний склад представлений залізом, міддю, марганцем, молібденом, нікелем, титаном і бором.

Заготування іван — чаю

 

Заготування іван - чаю

На жаль, звичайний настій свіжого або висушеного рослини не дасть уявлення про те, яким має бути справжній смак чаю. Довгий час рецепт його виготовлення зберігався в секреті. Зараз відомі основні етапи підготовки сировини, найбільш наближені до оригінального способу заготівлі.

  1. В’ялення: листя іван-чаю після збору розстеляють у прохолодному приміщенні шаром до 5 см на одну добу до їх в’янення. Слід періодично перемішувати листя, щоб верхній шар не висох.
  2. Скручування: процес має на меті отримати з листя частина соку, який буде необхідний для наступного етапу. Для скручування жмені листя протирають між долонями до утворення ковбасок завдовжки з мізинець. Про готовність ковбаски судять по стемнілому  кольору соку, що виступив.
  3. Ферментація: ковбаски викладають в широкий емальований посуд шаром в 5 см під гніт і залишають в теплому місці на 12 годин. На цьому етапі сік чаю окислюється і трохи зброджується. Не слід забувати про іван-чай, інакше листя просто закваситься. Також небезпечна надто висока (понад 30 градусів) температура. Про успішність процесу свідчить зміна запаху з трав’яного на фруктовий.
  4. Сушка: ковбаски подрібнюють, укладають шаром в 1 см на деко і сушать в печі або в духовій шафі при температурі близько 100 градусів протягом години. Готовність перевіряється за структурою листа — він не згинається в пальцях, а ламається, але не розсипається. Як тільки основна маса листа досягає цього показника, температуру можна знизити і дверцята духовки відкрити до остаточної просушки.

Як видно з послідовності, заготівля іван-чаю дуже схожа на процес виробництва традиційних чаїв, але не варто применшувати його гідності, адже це не просто напій, а споконвічно цілюще зілля. Причому в лікувальних цілях можна застосовувати і свіжі верхівки з листям, і висушені звичайним способом. Основна відмінність буде в смакових якостях.

Корисні властивості іван — чаю

 

Корисні властивості іван - чаю

Іван-чай заварюється з розрахунку 3 ст. л. на 1 л окропу і настоюється не менше 20 хвилин. Напій не містить кофеїну, а також щавлевої, сечової та пуринової кислот, тому практично не має обмежень у використанні. Які ж властивості рослини, що вона стала основою традиційного напою Київської Русі?

  • Іван-чай заспокоює не гірше знаменитої валеріани, розслаблює тіло після важкого дня, знімає запалення і має потогінний ефект.
  • Прийнятий перед сном, чай діє як легке снодійне. При цьому до нього не виникає звикання, як до інших препаратів подібної дії.
  • Іван-чай збільшує в 2 рази синтез Т-лімфоцитів в організмі, а це означає підвищення імунітету і зростаючу активність проти пухлинних клітин, вірусів і деяких хвороботворних бактерій.
  • Настій іван-чаю знімає головний біль, стимулює роботу серця.
  • Рослина виявляє сильну протизапальну активність, а тому сфера застосування його широка: як полоскання для хворих мигдалин, як краплі в ніс, в компреси при отиті і при циститі.
  • Іван — чай прискорює обмін речовин і м’яко лікує виразкові хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрити, коліти та запори.
  • Відома практика профілактики і лікування іван-чаєм захворювань передміхурової залози.
  • Свіжі листки рослини, накладені на шкірні пошкодження під пов’язкою, сприяють більш швидкій регенерації тканин. При гнійних ранах після промивання настоєм іван-чаю вогнище запалення також присипають стовченими в порошок сухими його листям.
  • Хороший потогінний ефект рослини забезпечує його ефективність як жарознижуючий засіб. Спільно зі здатністю підвищувати імунітет і противірусною активністю це сприяє більш швидкому лікуванню від ГРВІ.
  • Залізо, мідь і марганець у складі визначає його цінність для системи кровотворення.
  • Після рясних застіль, вживання спиртного, в разі отруєнь іван — чай сприяє детоксикації та очищення організму, а також допоможе більш швидко протверезіти.
  • Відваром коренів іван-чаю в Тибеті лікували сифіліс та гонорею. Для його приготування 10 г подрібненої сировини заливають склянкою кип’яченої води, варять на повільному вогні 20 хвилин, фільтрують і приймають по 1 ст. л. кожні 4 години.

Протипоказання вживання іван — чаю

Обмежень для застосування іван-чаю немає. Принаймні, випадків алергічної реакції на нього не зафіксовано. Зважаючи на активно виражені жарознижуючі і седативні властивості, не рекомендується поєднувати його вживання з прийомом традиційних препаратів аналогічної дії, щоб уникнути симптомів передозування. При тривалому зловживанні іван-чаєм, кумарини, що входять до його складу, можуть накопичуватися в печінці і чинити на неї токсичну дію.