М’ята: користь і шкода

М’ята — невід’ємний компонент сільського ароматного чаю. Її вирощують в саду, а при можливості збирають і в дикому середовищі. Та м’ята, яку звикли вважати культурною — м’ята перцева, — насправді гібрид двох диких сестер — м’яти водної та м’яти колосистої. Тому вживати можна всі три види, що володіють схожими властивостями. Решта сортів м’яти, яких налічується безліч, дуже різняться за складом ефірних масел, що відбивається в різному ароматі листя.


Етимологія назви рослини носить легендарний характер. Вважається, що вона походить від імені німфи Менти, яка спокусившись багатствами владики царства мертвих Аїда, забажала вступити з ним в любовний зв’язок. Однак про це дізналася його дружина Персефона, і, засліплена ревнощами, заподіяла суперниці смерть. На місці її кончини виріс запашний кущик, що отримав назву мента, або м’ята.

М'ята: користь і шкода

Згадки про м’яті зустрічаються в багатьох зрізах історії. Про неї згадується в Євангелії від Матвія, її гілочки опинилися серед пахощів в єгипетських усипальницях, в Древньому Римі було прийнято носити вінки з рослини для гнучкості розуму, Гіппократ відбілював зуби її настоєм і вважав, що вона викликає чоловічу імпотенцію, а Олександр Великий, навпаки, вводив заборону на вживання м’яти під час походів, оскільки вважав її афродизіаком. Такі суперечливі властивості однієї рослини спонукають розібратися, що ж собою являє м’ята: користь і шкода її для людини багато в чому визначаються її складом.

Вміст корисних речовин в м’яті

 

Вміст корисних речовин в м'яті

Оскільки склад активних речовин від сорту до сорту дещо змінюється, є сенс зазирнути всередину найпоширенішого в кулінарії та фітотерапії різновиду рослини — м’яти перцевої. У листі рослини міститься до 2,8% ефірної олії, в квітках її набагато більше — до 6%. Крім неї, присутні дубильні речовини і смоли, флавоноїди, серед яких гесперидин і рутин, органічно кислоти (кавова, хлорогенова, урсолова, олеанолова), фітостероли, моносахарид рамноза, глюкоза і сапоніни. Ефірна олія м’яти перцевої багата ментолом, карвакролом, терпіненом, лімоненом, гераніолом, цитральом та іншими речовинами, що зумовлюють її анальгезуючий і тонізуючий ефект. Вітамінний склад представлений вітамінами А (203 мкг), С (13 мг), РР (0,9 мг) і групи В (В1 — 78 мкг, В2 — 175 мкг, В5 — 250 мкг, В6 — 158 мкг і В9 — 105 мкг). Як видно зі складу, про цілющі властивості м’яти можна говорити довго і докладно, але все ж вони зводяться до основних сфер застосування.

М'ята

Не тільки смачний чай, а й універсальний лікувальний засіб

Для лікарських цілей використовуються листя рослини. Кращий час збору — початок цвітіння. Вживається м’ята як додаванням в чай, так і самостійно в настоях і відварах, приготованих за класичною схемою — 2 ст. л. трави на склянку окропу. Для приготування настою достатньо буде укутати напій до його охолодження, а щоб отримати більш концентрований відвар — витримати додатково на водяній бані 15 хвилин. Якщо чай можна пити повноцінними чашками, то відвари і настої приймаються меншими дозами, до 100 мл за прийом.

  • Виходячи з того, що основним компонентом м’яти є ментол, вона знаходить широке застосування в якості зовнішнього болезаспокійливого засобу, а при внутрішньому застосуванні рослина заспокоює нервову систему, розширює коронарні судини, знімає головний біль. М’ята є сировиною для виробництва всім відомих «Валідолу» і «Валокордину», які застосовуються при неврозах, тахікардії, безсонні, початкових стадіях аритмії.
  • Високі також спазмолітичні властивості м’яти відносно шлунково-кишкового тракту. Вона входить в склади жовчогінних і вітрогінних зборів, сприяє підвищенню апетиту і допомагає від нудоти (у тому числі при закачуванні в транспорті, при так званій морській хворобі).
  • Гесперидин і рутин, речовини флавоноїдної структури, підтримують здоров’я капілярів, беручи участь в процесах утворення колагену в сполучній тканині. Завдяки ним м’ята корисна при хронічної венозної недостатності і геморої.
  • Потужним антиоксидантним ефектом м’ята зобов’язана хлорогеновій кислоті, а присутність в ній урсолової кислоти перешкоджає атрофії м’язової тканини, особливо у літніх людей. У комплексі ці дві кислоти протистоять старінню організму, тому м’яту часто називають травою довголіття.
  • Моносахарид рамноза — цінний компонент в багатьох видах елітної косметики завдяки своїм унікальним регенераційним властивостям. У комплексі з вітаміном А рамноза підвищує щільність дерми і сприяє розгладженню зморшок. Для досягнення ефекту настій м’яти застосовується як тонік, а ефірне масло додається в домашні маски для обличчя.
  • Відвари м’ятного аркуша показані при бронхіті і захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Для посилення ефекту в остуджений до прийнятної температури відвар додають сік четвертинки лимона і однієї ч. л. меду. Такий напій, прийнятий перед сном, завдяки спазмолітичній дії надасть протикашльовий ефект, а також зніме біль у горлі і охриплість.
  • У давнину м’яту застосовували як протизаплідний і абортивний засіб. У першому випадку перед статевим актом в піхву поміщали тампон, змочений соком м’яти, а в другому брали концентровані настої. В даний час існують більш ефективні та безпечні засоби, тому рецепти на основі м’яти канули в давнину.

Протипоказання і шкода м’яти

 

Протипоказання і шкода м'яти

Незважаючи на те що м’ята настільки міцно увійшла в побут, що сприймається, як звичайний чай, до її вживання теж слід ставитися з певною обережністю.

Здатність надавати розслаблюючу дію на м’язи і наявність у складі фітоестрогенів насторожує чоловіків, і не дарма. Від одноразово прийнятої чашечки напою шкоди не буде, але зловживання м’ятою може зіграти негативний жарт з потенцією. Як зазначалося вище, не рекомендується також захоплюватися м’ятою при вагітності через небезпеку її переривання.

Не слід додавати м’яту в чай гіпотонікам, щоб розширенням судин знизити тиск ще більше. Також існують випадки алергії на ментол, які виключають застосування м’яти.