Лікувальні властивості насіння анісу і ефірного масла, застосування в медицині

Аніс (Pimpinella anisum) — однорічна рослина, що відноситься до сімейства зонтичних, заввишки до 60 см, з плоским довгочерешковим листям. Квітки утворюють складні парасольки. Плід рослини двосім’яний зеленувато-сірого кольору. Людству аніс відомий давно. Він застосовувався в Єгипті, Древній Греції. Використовували листя анісу при укусах змій і комах, для позбавлення від нічних кошмарів.

Склад і використання анісу

Плоди анісу характеризуються приємним запахом, за що цінуються кухарями і кондитерами. Анісова олія застосовується в парфумерії. Набір корисних і лікувальних властивостей анісу обумовлює широке його застосування в медицині для лікування і профілактики багатьох захворювань.

Насіння (плоди) анісу мають багатий хімічний склад. У них міститься приблизно 20-25 астительних легкоплавких жирів. Високий рівень білків і цукору в рослині обумовлює поживні властивості рослини. Аніс містить складі жирні кислоти, зокрема — хлорогенову і кавову. Фурфурол, що міститься в анісі, надає рослині бактерицидні і антимікробні властивості.

Склад і використання анісу

Унікальний склад анісової олії. Приблизно 80% ефірної олії складає анетол. Саме ця речовина надає рослині характерний запах.

Лікувальні властивості анісу

У цілющих цілях застосовуються плоди анісу. Лікувальні властивості рослини полягають в протизапальній, спазмолітичній, сечогінній дії на організм. Аніс корисний як потогінний засіб при застуді та вірусних інфекціях.

Насіння анісу відмінно дезінфікує верхні дихальні шляхи, має спазмолітичну властивість і сприяє звільненню слизових оболонок від мокроти при кашлі, бронхіті. Антисептичні властивості анісу допомагають при катаральних явищах у верхніх дихальних шляхах. Успішно застосовується аніс при лікуванні пневмонії, ларингіту, трахеїту, астми.

Аніс стимулює секрецію і моторну функцію шлунково-кишкового тракту, знімає спазми кишечника, усуває кольки, здуття і газоутворення. Аніс має м’яку послаблюючу дію, допомагає при закрепах. Під його впливом активізується робота травних залоз. Аніс благотворно впливає на функцію підшлункової залози, стимулює нормалізацію протеолітичних ферментів. Рослина покращує відтік жовчі, нормалізує травну роль печінки.

Лікувальні властивості анісу

При запальних процесах нирок, циститі аніс має протизапальну і бактерицидну дію. Рослина сприяє виведенню піску з нирок.

Аніс застосовується при гормональному безплідді, нормалізує рівень гормонів в крові, що відповідають за фертильні функції організму. Застосовується аніс при порушеннях менструального циклу, клімаксі. Рослина стимулює м’язову активність матки, сприяючи зачаттю.

Корисний аніс і для чоловіків. Плоди рослини покращують кровопостачання тазових органів, попереджають розвиток імпотенції, безпліддя.

Володіє аніс також молоко-чинною властивістю, стимулює секрецію молочної залози, покращує лактацію. Під його дією збільшується кількість молока у жінок після пологів.

Як правильно збирати насіння анісу

Для отримання якісної лікарської сировини збір насіння необхідно робити на початку їх дозрівання. Цей період настає в середині серпня. Дозрівання плодів можна визначити по початку побуріння насіння в суцвіттях (парасольках).

Рослини слід зрізувати на висоті 40-45 см від верхівки, зв’язати в невеликі пучки і підвісити. Сушити сировину необхідно в затемненому місці, без проникнення сонячних променів. Бажано, щоб приміщення добре провітрювалося.

Висушені снопики обмолочують. Насіння просіюється, відділяється від сміття. Зберігають насіння в картонних коробках, в темному і сухому місці. Термін зберігання цілющої сировини — 3 роки.

Лікарські засоби на основі анісу

З плодів анісу готують всілякі лікарські форми: настої, настоянки, анісові краплі, чаї, анісову воду та ефірну олію.
Для приготування настою анісу беруть 1 столову ложку плодів, заливають склянкою крутого окропу. Тривалість настоювання має бути не менше 20 хвилин при закритій кришці. П’ють анісовий настій за 30 хвилин до їди, по 50 грамів. Такий засіб ефективний для лікування шлунково-кишкових захворювань, виведення каменів з нирок.

Лікарські засоби на основі анісу

Для приготування домашньої анісової настоянки беруть 20 грамів насіння анісу і заливають сировину 200 мл горілки. Настоювати еліксир необхідно 3 тижні в теплому місці, без доступу сонячного світла. Готову настоянку потрібно відфільтрувати і помістити в скляну тару. Вживають внутрішньо по 10-15 крапель 6-8 раз на день. Настоянка ефективна при закрепі, здутті живота, підвищеному газоутворенні. Засіб ефективний для поліпшення відходження мокроти при трахеїтах і бронхітах, пневмонії. Корисна така настоянка жінкам при болях під час менструації.

Для зменшення явищ метеоризму, зняття кишкових спазмів відмінно допомагає чай з насіння анісу. Для його приготування одну чайну ложку плодів рослини розтирають в ступці, заливають окропом. Через 10 хвилин напій фільтрують і додають мед за смаком. Такий чай заспокоїть кашель при бронхіті, зменшить хворобливість і поверне голос при запаленні глотки і гортані.

Ефірна олія

Ефірну олію з насіння анісу отримати самостійно дуже складно. Доцільніше придбати її в аптеці. При бронхіті, трахеїті, ларингіті декілька крапель анісової олії використовують для проведення інгаляції. Анісова олія застосовується зовнішньо для лікування педикульозу (вошивості).

Ефірну олію з насіння анісу отримати самостійно дуже складно

Застосування анісової олії допомагає при стресах, депресивних станах, тонізує організм, покращує імунітет.

На основі ефірної олії готують анісову воду. З цією метою олія збовтується з водою в співвідношенні 1:10. Вживають таку воду 3-4 рази в день по столовій ложці для збільшення молока у жінок після пологів.

Протипоказання

Приймати препарати анісу необхідно за відсутності алергічних реакцій, роздратуванні слизової оболонки шлунку (виразкова поразка). Не рекомендується використати аніс при вагітності (може викликати кровотечу), гострій стадії хвороб органів травлення і сечовидільної системи.