Верблюжа колючка – дуже поширена рослина в пустинних і напівпустинних районах. У народі її ще називають джантак. Росте вона як багаторічна трава. У висоту досягає 80 сантиметрів, а корені йдуть вглиб землі до ґрунтових вод.
Гіллясте стебло рослини усипане численними колючками. Листя, звичайної довгастої форми, обпадає при появі плодів. Квіти фіолетово-рожевого кольору. Розташовуються вони маленькими пензликами в пазухах рослини.
Цвісти починає в травні. Плоди верблюжої колючки нагадують боби, дозрівають до середини літа.
Зміст:
Місця зростання
Верблюжа колючка росте в передгір’ях Уралу, в південній частині західного Сибіру і в північній Африці. Завдяки потужній кореневій системі, яка має здатність діставати до ґрунтових вод, рослина не потребує м’якого клімату і може цвісти і плодоносити навіть на непридатному ґрунті.
Дуже добре росте в посушливих районах на сухому піщаному ґрунті. При низьких температурах вимерзає. Розмножується переважно вегетативним способом, насінньовий використовується дуже рідко.
Збір рослини і заготівля
У народній медицині застосовується трава верблюжої колючки, в окремих випадках корені.
Траву збирають в період цвітіння, потім подрібнюють і висушують. Зберігати суху траву до наступного сезону необхідно в закритому посуді.
Корені копають з кінця літа до середини осені і сушать в камері для сушіння. Корені зберігаються не більше двох років, після чого втрачають свої лікувальні властивості.
Використання верблюжої колючки в народній медицині
Застосовується виключно як народний засіб. Має протизапальний, потогінний, жовчогінний і ранозагоювальний ефект.
У рослині міститься багато цукру, і через це виділяється рідина, ясно-жовтого кольору, яка потім застигає, як смола. Називають її “манна”, вона не має запаху і дуже смачна. Манна зміцнює імунну систему і сприяє виведенню токсинів з організму. Ці смачні ліки використовують як проносне і сечогінний засіб. Вони знімають жар, зменшує кашель і допомагають при ангіні.
Сік рослини народні цілителі застосовують, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. З квітів верблюжої колючки готують чай. Він допомагає при обезводненні організму.
Для полоскання горла і при тепмаратурі використовують настій коренів верблюжої колючки. Корені подрібнюють в ступці. Розбавляють в співвідношенні 1 чайна ложка на склянку окропу. Настоюють під кришкою впродовж 15 хвилин і проціджують.
При жіночих захворюваннях, таких як ерозія, застосовують ванночки. У напівлітрі окропу розбавляють 4 столових ложки трави. Настоювати розчин необхідно дві години, після чого процідити.
Протипоказання
Рослина майже не має побічних дій на організм людини. Не рекомендується застосовувати його при сечокам’яній хворобі.