Багульник звичайний: лікувальні властивості і протипоказання

Багульник болотяний – Ledum palustre L. – є вічнозелена чагарникова рослина з характерним запахом. Листя розташоване на черешках, почергові, лінійні, опушені. Цвіте рослина білими запашними квітками, в травні-червні. Плід – коробочка, дозріває в серпні-вересні. Рослина широко поширена на торф’яних болотах, росте в змішаних вологих лісах.

Заготівля багульника

Лікарською сировиною є квіти і однорічні пагони рослини. Квіти заготовляють в період цвітіння, впродовж – після цвітіння і до дозрівання плодів, в липні-серпні.

Заготівля багульника

Однорічні пагони рослини зрізують завдовжки до 10 см Сушать сировину в добре провітрюваних приміщеннях, під навісом, не допускаючи попадання прямих сонячних променів. Не рекомендується сушка в будинку, із-за різкого запаху рослини.

І ліки, і отрута

Рослина багата ефірними оліями, які можуть досягати 8% масової долі сировини. Для ефірної олії багульника характерні феноли, органічні кислоти, фітонциди і терпеноїди. Ледол – високотоксичне з’єднання, що входить до складу ефірної олії багульника, обумовлює її токсичну дію на центральну нервову систему. До складу рослини входить також нейротоксин – андомедотоксин, що чинить гнітючу дію на нервові центри, що відповідають за дихання, сердечний ритм.

Рослина містить також арбутин, кверцетин, вітаміни, кумарини, пектинові і дубильні речовини.
Складний склад багульника, наявність в нім нейротоксичних речовин відносить цю рослину до отруйних. Застосовувати препарати багульника слід з обережністю.

Застосування багульника в медицині

У медичній практиці багульник застосовується всередину, у вигляді настоїв і відварів, зовнішньо – у вигляді олії і настоянок.

Застосування багульника в медицині

Багульник має інсектицидну властивість, яка широко застосовується в побуті. Для обкурювання приміщень від мух, комарів і інших комах підпалюють сухі гілочки рослини. Запах багульника відлякує міль, для цього гілочки рослини завертають в марлю, роблять саше і перекладають одяг для зберігання.

Настої і відвари багульника

Багульник розширює венозні судини, активізує циркуляцію крові, сприяє виведенню слизу і мокроти. Настій гілочок багульника – відмінний відхаркувальний засіб при запаленні верхніх дихальних шляхів.
При бронхіті застосовують наступний рецепт. Для приготування настою беруть 1 ч.л. сухих гілочок рослини, заливають склянкою крутого окропу. Засіб настоюють півгодини, проціджують. Приймають по 100-150 г 3-4 рази в день, заздалегідь розчинивши невелику кількість меду.

Настої і відвари багульника

Багульник входить до складу численних протикашльових і відхаркувальних зборів. Його успішно застосовують для лікування астми. Особливо ефективний багульник у поєднанні з кропивою пекучою. Для цього готують збір, в якому 60% багульника і 40% кропиви. На літр киплячої води беруть 5 ст. ложок збору, настоюють 3-5 годин, можна в термосі. Проціджують і вживають по півсклянки 5-6 раз на день. Тривалість прийому 2-3 тижні.

Бактерицидні, відхаркувальні властивості багульника використовуються в комплексній терапії пневмонії, коклюшу, туберкульозу легенів. Для цієї мети застосовують настій гілочок рослини.

властивості багульника
Бактерицидні властивості рослини з успіхом застосовуються в лікуванні дизентерії, спастичних ентероколітів. Зовнішньо відвар гілочок багульника застосовується при трихомонадних захворюваннях у вигляді спринцювання.

Відвар з багульника готують таким чином. Беруть суху сировину рослини і заливають окропом в співвідношенні 1:50. Кип’ятять відвар 20 хвилин, можна для цього використати водяну лазню. Проціджують. Зберігають в холодильнику не більше як 2 доби. Перед застосуванням підігрівають.

Зовнішнє використання

Зовнішньо багульник застосовується при лікуванні ревматизму, артритів і артрозу. Для цього уражені місця натирають настоянкою квіток рослини на горілці. Зібрані в травні-червні квітки багульника заливають 40% спиртом або горілкою в співвідношенні 1: 5 і настоюють у теплому місці 5-7 днів. Розтирають настоянкою хворі місця, після чого укутують для збереження тепла. Тривалість терапевтичного курсу – 2 тижні.

Багульник має виражену ранозагоювальну властивість. Зовнішньо застосовують відвари з рослини у вигляді примочок при обмороженнях, діатезі, дерматитах, екземі. Багульник має інсектицидні властивості, що обумовлює його зовнішнє застосування при корості, вошах.

Олія багульника

Цілющу властивість має олія багульника. ЇЇ застосовують при нежиті, риніті, грипі, ОРЗ і ГРВІ.
Ефірні олії рослини мають бактерицидну, протизапальну, судинорозширювальну дію.

Для приготування олії верхівки пагонів рослини заготовлюють в серпні-вересні. Сиру сировину подрібнюють, щільно утрамбовують в скляну банку і заливають нерафінованою соняшниковою або оливковою олією холодного віджиму. Тару поміщають в темне місце, регулярно струшують. Через 3 тижні готову олію зливають, фільтрують і зберігають в прохолодному місці в скляному темному посуді.

При нежиті олію закапують по 2-3 краплі 4-5 раз на день. Засіб не пересушує слизову оболонку носа, сприяє відновленню дихання, відходженню слизу.
Приготувати олію можна із квіток рослини. Для цього столову ложку квіток залити половиною склянки рослинної олії, довести на водяній лазні до кипіння. Охолодити, профільтрувати. Застосовувати для розтирання для зняття болю при радикулітах, невралгіях, м’язових спазмах, забиттях.

Обмеження і протипоказання

Необхідно пам’ятати, що багульник – отруйна рослина. Нейротоксини, що містяться в нім, мають згубний вплив на нервову систему людини. Спочатку спостерігається збудження, потім – різке гальмування нервової діяльності, аж до паралічу сердечного м’яза і дихального центру.

Приймати самостійно препарати багульника категорично забороняється. При призначенні багульника, в якості лікарського засобу необхідно строго дотримуватися рекомендованої дози і не перевищувати тривалість курсу лікування.

Категорично забороняється використовувати препарати багульника вагітним жінкам і дітям до 12 років.

Top