Шпинат – однорічна трав’яниста рослина, перші проби культивування якої були зроблені в Ірані (в ті часи – Древня Персія). Сьогодні основні світові виробники шпинату – Китай і США. Однак це живильна рослина прекрасно вирощується і в городніх умовах, і поширена в дикому середовищі, переважно на Кавказі, в Афганістані та Туркменії.
Своєму поширенню в Європі шпинат зобов’язаний безглуздій помилці. При його вивченні швейцарським професором Густавом фон Бунге, були опубліковані дані про небувалий вмісті заліза в рослині – 35 мг на 100 г! Шпинат тут же потрапив у всі аристократичні будинки і почав активно використовуватися в дитячому харчуванні. Лише пізніше неточність розкрилася, та й не помилкою вона була, а «сарафанним радіо»: вчений досліджував склад сухого шпинату, а не свіжого. У свіжому ж продукті заліза у багато разів менше, від 3,5 до 13 мг. Після оприлюднення реального складу рослини інтерес до неї, особливо з боку лікарів, згас, і попит на шпинат помітно впав.
Проте рослина залишається найбільш живильною овочевою зеленню серед інших побратимів. Щоб у цьому переконатися, необхідно розібратися, чим ще багатий шпинат: користь і шкода його складу – корисна інформація для включення рослини в раціон.
Як і у всіх видах весняної зелені, поживна цінність шпинату зміщена в бік білків (2,9 г / 100 г). Вміст жирів і вуглеводів низьке. А ось вітамінний склад рослини просто разючий! Кількість вітаміну А і бета-каротину в 100 г шпинату покриває 90% добової потреби. Вітаміном К (філохінон) шпинат забезпечить на 4 дні вперед, вітаміну С в ньому більше половини денної норми, а крім того, він забезпечить організм практично всіма вітамінами групи В (В1, В2, В5, В6 і В9), вітамінами Е і РР. Окремо слід сказати про фолієвої кислоти. Ця речовина вперше було виділено якраз зі шпинату. І хоча в рослині її 80 мкг, що становить 1/5 денної норми, шпинат може по праву вважатися лідером за його змістом серед зелені, а в порівнянні з іншими продуктами його випереджають тільки арахіс, печінка і бобові.
Історія вмісту заліза в шпинаті вже освітлена, тепер потрібно розібратися з рештою мінералами. Великий зміст у рослині магнію (82 мг в 100 г або 20% добової потреби), калію (774 мг або 30% норми), марганцю (близько 900 мкг або 45% норми), присутні також кальцій, фосфор, натрій, цинк, мідь і селен.
Такий неперевершений склад звичайного, на перший погляд, листя дає підставу стверджувати, що шпинат має не тільки важливе дієтичне значення, але й може бути зарахований до роду лікарських рослин.
Цілющі властивості шпинату
Шпинат не дарма був названий французами «королем овочів» та «мітлою кишечника». Він містить велику кількість харчових волокон, які не перетравлюються. Насичуючись шлунковим соком, вони розбухають і, подібно щітці, змітаючи різні відкладення на його стінках, виводяться з організму.
Головна роль зашкалюючого в шпинаті вітаміну К – участь у синтезі білків, що відповідає за згортання крові. Це уберігає людину від великих крововтрат при пошкодженні тканин, в тому числі при операційному втручанні і в період менструальних кровотеч. Друга важлива функція вітаміну К – синтез транспортних білків, які забезпечують доставку поживних речовин органам і тканинам, в тому числі білка остеокальцину, що бере участь у формуванні кісток. Регулярне вживання шпинату сприяє зміцненню опорно-рухового апарату.
Великий вміст каротиноїдів підтримує здоров’я очей і нормальну функцію зору. Більше того, брак вітаміну А позначається і на зовнішньому вигляді, проявляючись сухістю шкіри, ламкістю нігтів і посіченістю кінчиків волосся. У шпинаті каротиноїдів багато, але слід пам’ятати, що ступінь їх засвоюваності залежить від декількох факторів. Зважаючи на свою жиророзчинність каротин краще засвоюється спільно з жирами (страви зі шпинату корисно заправляти рослинною олією або сметаною), а каталізаторами, що підсилюють процес, є вітаміни Е і С, яких в шпинаті предостатньо.
Низький відсоток цукру в сумі з насиченістю фолієвою кислотою робить шпинат відмінним продуктом для діабетичного харчування. Крім невисокої калорійності і здатності виводити шлаки, шпинат сприяє зміцненню нервової системи, що має велике значення для діабетиків.
Шпинат – незамінний продукт для майбутніх мам. Крім фолієвої кислоти, яку зазвичай виписують в таблетках вагітним для правильного розвитку плоду і його системи кровотворення, шпинат протидіє запорам, нерідке явище в період вагітності, насичує організм важливими вітамінами і знімає болі в поперековому відділі спини.
Вивчення шпинату показало його протипухлинну активність, а також ефективність при туберкульозі. Якщо немає у наявності свіжого листя, придатних для вживання в їжу в натуральному вигляді, можна скористатися подрібненим замороженим шпинатом, який часто зустрічається в супермаркетах. Половину столової ложки шпинату заварюють склянкою окропом і настоюють 2 години. Проціджений настій слід приймати по півчашки (50-70 мл) тричі на день.
Поєднання великої кількості магнію з вітаміном В6 – це відмінний комплекс для зняття спазмів м’язів, зменшення нервовій збудливості і тривожності, лікування порушень сну. У цьому сенсі шпинат є органічною заміною популярного препарату «Магне В6». Краще засвоєння корисних речовин забезпечиться прийомом в їжу відвареного листя (не більше 1 хвилини) з додаванням вершкового масла.
Відомий рецепт використання шпинату для лікування і профілактики геморою. Для цього слід приготувати емульсію, що складається зі свіжого соку шпинату і мигдалевого масла в співвідношенні 1: 1 і вживати по 30-50 г кілька разів на день, попередньо струшуючи склад до однорідної консистенції.
При анемії, а також у відбудовний період після хвороб і хірургічного втручання рекомендують шпинат, як зміцнювальний та відновлюючий кровотворення засіб. Існує 2 рецепта для цих свідчень. Можна вживати перед кожним прийомом їжі по 50 мл настою шпинату, про який писалося вище, а можна приготувати коктейль з 200 мл червоного вина і 50 мл соку свіжого листя, і приймати протягом тижня невеликими дозами, по чарці.
Чим може нашкодити шпинат
Виявляється, може. Причому абсолютно не зі своєї вини. Ні в якому разі не можна готувати страви зі шпинатом про запас, їх необхідно вживати відразу ж. При зберіганні і наступному розігріві в шпинаті утворюється велика кількість солей азотної кислоти, а просто кажучи – нітратів. Потрапляючи в кишечник, нітрати вступають у зв’язку з продуктами білкового обміну, утворюючи нітрозаміни, що викликають рак.
Шпинат протипоказаний людям з сечокам’яною хворобою через великий вміст щавлевої кислоти, що сприяє утворенню каменів. Якщо дуже вже хочеться, дія кислоти можна нейтралізувати, запивши шпинат молоком.
Не можна вживати шпинат також при гастриті, панкреатиті, виразкових захворюваннях шлунка, підвищеному згортанні крові і, як наслідок, різних видах тромбозу.