Аніс звичайний – лікувальні властивості

Аніс звичайний – це однорічна ароматична рослина висотою близько 50 см сімейства парасолькових. У дикорослому вигляді аніс росте тільки в Греції. Ця рослина культивується майже у всіх країнах і на Україні теж. З лікувальною метою використовують наземну частину рослини, а також коріння та насіння (плоди анісу).

Стебла збирають у період цвітіння з недозрілими плодами, зрізають та сушать на стелажах бажано в тіні. Плоди анісу збирають вже зрілими, сушать також в тіні, разкладаючи тонким шаром. Коріння викопують восени, після збору плодів, відокремлюючи сухі стебла. Зберігають корені і решту сировини в полотняних мішках, у сухому місці до трьох років.

Аніс звичайний в народній медицині застосовують як відхаркувальний, знеболюючу, дезінфікуючий, потогінний, жарознижуючий засіб. Він покращує секреторну функцію дихальних шляхів і перистальтику кишечника.

Дуже цінуються насіння анісу, вони є частиною грудних, проносних, потогінних і шлункових зборів, а також їх використовують в харчовій, лікеро-горілчаної та парфумерній промисловості.

Відвар насіння анісу рекомендують для лікування при запальних процесах в шлунково-кишковому тракті, спазмах в кишечнику, при запорах, метеоризмі, як засіб, що поліпшує травлення, при кишкових кровотечах (після лікарського обстеження), а також при болісних менструаціях, порушенні менструального циклу. Відвар насіння анісу збільшує лактацію у годуючих матерів.

Настій насіння анісу звичайного, стебел покращує роботу печінки, підшлункової залози, його застосовують при бронхітах, кашлі, пневмонії, задишки, астмі, ларингіті, трахеїті, при коклюші для розрідження мокротиння.

При захриплості голосу хорошу дію надає відвар насіння анісу з медом. А відвар насіння змішаний з яєчним білком, використовують при опіках.

Настій цієї рослини вживають як сечогінний при захворюваннях нирок, сечового міхура, при сечокам’яній хворобі.

Не можна не згадати пару рецептів анісової горілки:

• Анісова горілка. Рецепт № 1. Беремо 400 г подрібненого насіння анісу, заливаємо 3 л горілки, настоюємо три доби, потім розбавляємо ще 4 літрами горілки і ще раз перегонимо.
• Рецепт № 2. Беремо 400 г анісу, 10 л горілки, в горловину приймача в мішечку поміщаємо жменю насіння анісу, щоб пари горілки проходили через нього і перегонимо її. Горілка набуває жовтуватого кольору і приємного аромату і смаку.

Аніс звичайний, за своїми лікувальними властивостями, поступається фенхелю і кмину, але має і свої переваги – у нього найкращий смак. Тому дуже часто роблять суміш насіння цих трав у рівних кількостях і використовують для приготування чаю. Готувати чай (з анісу, фенхелю, кмину) також само, як і анісовий чай, за таким же рецептом.

Анісове масло

Це жовтувата рідина з приємним пряно-солодким ароматом. Анісова ефірна олія входить до складу різних крапель від кашлю, грудних еліксирів, як відхаркувальний і антисептичний засіб при лікуванні простудних і запальних захворювань верхніх дихальних шляхів (ангіни, бронхітів, нежитю, ларингіту, трахеїти, грипу, та ін.)

• Масло анісу приймають при опіках, при запальних процесах на яснах і мигдалинах, при втраті голосу, цинзі.
• Запах анісової олії не терплять комахи, його використовують щоб відігнати комарів, вошей, клопів і мух.

Коріння анісу входять в збори для поліпшення серцевої діяльності. Їх рекомендують жувати курцям, щоб не було неприємного запаху з рота.

Протипоказання для анісу

Не можна вживати препарати з анісу при хронічному захворюванні травного тракту, при атонії товстого кишечника, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при вагітності.

Анісова масло не можна приймати всередину більше 7 днів. Розчиняйте його в молоці або вершках, при підвищеному згортанні крові (добова доза – 1 крапля). У деяких людей, при тривалому вживанні або перевищенні дози настою або відвару анісу може викликати алергію на шкірі.