Видів барбарису є дуже багато, близько 500, від вічнозелених до листопадних, від низькорослих (до 1 метра) до високорослих (близько 5 метрів). Багато видів барбарису широко використовуються з декоративною метою, замість живоплотів. Декоративний барбарис особливо оригінально виглядає восени, коли листя приймають різнокольорові відтінки на тлі яскраво-червоних ягід.
В Україні найчастіше зустрічаються три види барбарису – барбарис звичайний, барбарис Тунберга і оттавський барбарис.
З лікувальною метою, а також в кулінарії використовують в основному барбарис звичайний. Це гіллястий, колючий чагарник, висотою до 2,5 метрів. Росте він в лісостеповій та степовій зонах на сухих схилах, узліссях лісу, в річкових долинах.
Заготівля барбарису
Для лікування використовують всю рослину, але частіше плоди і листя. Листя барбарису збирають після цвітіння, в травні – липні. Коріння заготовляють пізньої осені, кору – ранньою весною.
Кору, листя і коріння заготовляють вибірково, щоб зберегти запаси барбарису, а краще заготовку робити з тих чагарників, які підлягають чищенню або викорчовуванню.
Плоди барбарису звичайного збирають в період повного дозрівання, зелені плоди отруйні! Плоди сушать під навісом або в сушарках при 50°С. Готову сировину зберігають у паперових, полотняних мішках, ящиках в сухому приміщенні. Термін зберігання сировини – до 3 років.
Барбарис властивості, застосування
Рослина має жовчогінну, протизапальну, бактерицидну, знеболюючу, кровоспинну, спазмолітичну, жарознижуючу, протипухлинну дію.
- Відвар коренів барбарису покращує відтік жовчі, сприяє зняттю болів і запалень.
- Відвар листя барбарису звичайного, сухих плодів рекомендують вагітним при блювоті. Відвар і настоянку листя приймають при розладі травлення, запальних процесах в шлунково-кишковому тракті, хронічних проносах, спазмах, шлунково-кишкових кровотечах, виразці шлунка, дизентерії.
- Відвар рослини п’ють при гарячкових станах, як жарознижувальний при пневмонії, плевриті, туберкульозі легень, кашлі.
Речовини, які знаходяться в коренях, корі і листі, покращують роботу серця, знижують кров’яний тиск. Відвар, настій і настойку листя, кори, коренів використовують як сечогінний при захворюваннях нирок, водянці, сечового міхура, сечокам’яній хворобі.
Ягоди барбарису вживають у відвареному або маринованому вигляді, свіжі вони кислі. Сік з них збуджує апетит і є легким проносним. Ягоди також застосовують при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, при геморої.
Зрілі ягоди барбарису з медом є цінним продуктом для підвищення захисних функцій організму при радіоактивному опроміненні. Ягоди, сік, відвар ягід, листя, кори застосовують для лікування наркоманії, при захворюваннях селезінки.
З відвару кореня роблять ванночки, спринцювання при запаленні і болях по жіночому. Настій з коріння і кори використовують для полоскань при запаленні ротової порожнини, ясен. При дифтерії – використовувати всередину і для полоскань.
При запаленні очей, ранах, екземі роблять промивання і примочки. Відвар рослини барбарису звичайного застосовують всередину, у вигляді примочок, або компресів, розтирань при артритах, ревматизмі, радикулітах, спазмах м’язів ніг, остеохондрозі як протизапальний і знеболюючий засіб.
Барбарис протипоказання
Барбарис звичайний протипоказаний при клімактеричних і післяпологових кровотечах, не можна використовувати настоянку з листя барбарису при вагітності. Не рекомендують його використовувати при жовчнокам’яній хворобі, при цирозі печінки, при складній формі гепатиту, індивідуальної непереносимості, а також дітям до 12 років.