Дивосил високий – багаторічна трав’яниста рослина, що належить до сімейства складноцвітих. Рослина висотою до 175 см, стебло пряме. У оману товсте і м’ясисте кореневище, від якого відходить багато бічних коренів. Листя різного розміру. Нижнє листя еліптичне і велике (їх довжина до 50 см), а верхні менш великі і мають яйцевидно-ланцетну форму. Квітки жовтого кольору розпускаються на кінцях гілок і стебел. Квіти дивосилу – це кошики з крайових і серединних квіток.
Серединні квітки трубчасті і двостатеві, а крайові – язичкові, жіночі. Цвіте рослина в липні-вересні. Плоди являють собою чотиригранні бурі сім’янки з чубком – дозрівають у серпні-вересні.
Дивосил росте в чагарникових заростях, соснових і листяних лісах, а також у гірських лісах (на висоті до 2000 м), на узліссях, лісових галявинах і луках. Крім того, ця рослина любить вологі місця, тому його можна знайти і по берегах озер, річок та гірських струмків.
Дивосил високий використовують і в ландшафтному дизайні для декорування вологих місць в лісопарках і парках. Лікувальні властивості дивосилу також цінуються в народній медицині – часто застосовують його від кашлю.
Застосування дивосилу
Лікувальні властивості дивосилу використовують з давніх часів. Активно використовують його в народній медицині (а також у ветеринарії) при лікуванні ран і виразок, як антисептичний, відхаркувальний, сечогінний і глистогінний засіб.
Є думка, що при корості і нейродермитах це рослина полегшує свербіж шкіри.
Наукова медицина в основному використовує відвар кореня дивосилу при різних захворюваннях легень і дихальних шляхів (запалення легенів, бронхіт та ін), так як він має відхаркувальні властивості.
Також застосовують оман як жовчогінний, кровоспинний і протизапальний засіб при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.
Різні країни світу використовують дивосил високий при бронхіті й кашлі, при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, анацидному гастриті, гастроентериті, захворюваннях жовчного міхура і печінки, як протиглисний, при хворобливих і нерегулярних менструаціях, при геморої, туберкульозі легень, цукровому діабеті.
В основному для лікування використовують відвар кореня дивосилу (і його кореневищ). Готують відвар з урахуванням 1 частини сировини на 10 частин води і приймають 3-4 рази на день по 1 столовій ложці.
Нижче наводяться рецепти з використанням дивосилу при деяких захворюваннях.
- При запалених яснах призначають полоскання відваром коренів дивосилу (1:10). Також відвар використовують зовнішньо у вигляді примочок, компресів і ванн для лікування ран, які довго загоюються. У цьому випадку відвар готують так: в 1 л води відварюють 100 г коренів. Потім настоюють 4 години і проціджують через вату.
- При бронхіті використовують відвар дивосилу – 1 столову ложку коренів рослини залити однією склянкою окропу, прокип’ятити 15 хвилин, після чого охолодити і процідити. Приймають відвар у теплому вигляді через кожні 3 години по 1/4 склянки. При сильному кашлі беруть суміш соку оману з медом (співвідношення 1:1)
- Нежить. У рівних кількостях змішати коріння дивосилу, солодки і алтею. Холодною водою (0,5 л) залити 10 г такої суміші і настояти 8 годин. Настій пити три рази на день по 1/2 склянки.
- Артрит. 1 л води залити 100 г свіжих коренів оману, прокип’ятити 15 хвилин, дати настоятися. Відвар процідити і змішати з теплою водою. Такі ванночки допомагають при хворих суглобах ніг або рук. Температура води не більше 38°С.
- При рахіті у дітей допомагає купання дитини у відварі з коріння лопуха і дивосилу. Для відвару беруть по 200 г кореня лопуха і кореня оману. Цю суміш заливають 10 л окропу. Гріти 15 хвилин на слабкому вогні, після цього настояти 1,5 години і процідити. Відвар перелити в ванночку і в ньому купати дитину.
Заготівля дивосилу високого
Заготовляють лікарську сировину рано навесні або восени. Для цього викопують кореневища і коріння і відрізають від листя і стебла. Потім зчищають землю і промивають їх. Підготовлені таким способом коріння розрізають на шматки по 5-20 см. Товсті корені ще і розщеплюють уздовж. Діаметр підготовлених частинок 0,5-8 см. Більш тонкі коріння викидаються.
Сушать коріння дивосилу на верандах і горищах, на відкритому повітрі, в сараях. У погану погоду сушать у сушарках або російських печах, але при температурі не вище 40°С.
Сухі корені мають гіркуватий, пряний, пекучий смак і своєрідний ароматичний запах. Колір коренів: на зламі – жовтувато-білий, зовні – сіро-бурий.
Зберігають сухі коріння оману в провітрюваних приміщеннях і не довше 3 років.
Щоб зарості дивосилу швидко відновилися, потрібно при заготівлі сировини залишати хоча б по одній розвиненій рослині на площі 10-15 м2, а також закопати в землю кілька частинок кореневища з нирками для відновлення. При цьому верхня частина вічка закривається шаром землі не більш, ніж на 1-2 см.