Глід колючий (народні назви: глод, боярка) відноситься до сімейства розоцвітих. Має досить міцну деревину, захисну роль виконують колючки. Через велику кількість твердих гострих колючок глід називають ще пазуристим чагарником. Птахи в гілках глоду в’ють гнізда і спокійно висиджують пташенят, знаючи, що жоден хижак не ризикне забратися в колючу крону. Пернаті господарі ретельно очищають деревце від комах-шкідників, тим самим запобігаючи різні захворювання і зберігаючи хорошу врожайність.
Садівники-аматори по достоїнству оцінили «колючі» властивості чагарнику, який при правильній обрізці не тільки створює гарний вид, але і служить потужною огорожею. Крім того, він є хорошим медоносом.
Хоч глід і малий по висоті, по тривалості життя він лише незначно поступається дубу – непривабливе на зовнішній вигляд деревце доживає до 300 … 400 років.
Зміст:
Застосування гльоду
Плоди глоду здавна широко використовуються в харчуванні. Висушені і розмелені в борошно, вони служать пікантною добавкою при випічці хлібних короваїв, які купують особливо приємний фруктовий присмак. Кора глоду теж знаходить застосування в селянському побуті, її вживають для фарбування полотен в червоний колір.
Деревина глоду дуже міцна і придатна для виготовлення різних виробів, дитячих іграшок і навіть посуду.
Найбільш відомі глід колючий, що має дрібні червоні круглі плоди з 2 – 3 кісточками, він широко поширений в Прибалтиці, культивується і у нас. Найбільш часто зустрічає глід криваво-червоний невеликий колючий чагарник або деревце з пурпурно-коричневими блискучими гілками і черговими округло-ромбічними опушеними листям. Цвіте в травні – червні, має дрібні білі квіти з неприємним запахом. Плоди дозрівають у серпні-вересні.
Відмінні ознаки плодів глоду: форма яблокоподібна, майже куляста, вгорі з кільцевої облямівкою і п’ятьма зубчиками чашолистків; колір криваво червоний; ягода м’ясиста, з борошнистою м’якоттю, всередині знаходяться насіння.
Лікувальні властивості гльоду
В якості народного засобу глід здавна застосовується при безсонні, сильному серцебитті, підвищеному артеріальному тиску. Ще наприкінці минулого століття було відзначено, що він надає позитивну дію при серцевих захворюваннях і заспокійливо впливає на центральну нервову систему. Тоді ще не було ліків, які припиняють напади болю при стенокардії, тому глід вважався одним з найцінніших відкриттів XIX ст.
Як засіб, що регулює кровообіг, глід рекомендується при хворобах клімактеричного періоду, атеросклерозі і серцевих неврозах (особливо в літньому віці). Фахівці стверджують, що відсутність в плодах шкідливих речовин дозволяє призначати глід навіть хворим з порушеною нирковою функцією.
У літературі наводяться результати дослідів, що підтверджують його лікувальні властивості: екстракти глоду зменшували вміст холестерину в крові кролів в 3 з гаком рази, одночасно знижуючи артеріальний тиск з 177 до 120 мм р. ст.
Склад гльоду
Цінні лікувальні властивості плодів глоду пояснюються їх хімічним складом, зокрема, вмістом флавоноїдів і сапонінів, хлорогенової і кавової кислот, а також інших речовин, які й надають в сумі настільки сприятливу дію. Крім того, плоди містять дубильні речовини, холін, органічні кислоти, білки, ефірні масла (до 0,75 мг%), вітамін С (до 30 мг%), велику кількість цукрів (до (10%). Яскравий червоний колір плодів обумовлений високим (до 0,5 мг%) вмістом каротину.
Сушка гльоду
Квіти сушать на тканині або папері в тіні або під навесок за умови гарної вентиляції. Плоди для сушки збирають цілком дозрілими. Висушені і підсмажені плоди можуть бути використані для приготування фруктового чаю і як сурогат кави.