Не всім відомо, але в минулі роки, при ангіні лікарі, частенько призначали хворим полоскання на основі пряної гвоздики. Лікування просте: п’ять бутончиків ретельно розтирали і заливали склянкою киплячого молока. Остуджували.
Після цього настій маленькими ковтками, не кваплячись, затримуючи на якийсь час у роті, випивали…
Лікарські речовини, що містяться в гвоздиці
У тому, що ліки допомагали, сумніватися можна навряд чи. Адже гвоздика, що являє собою засушені квіткові бутони вічнозеленого гвоздичного дерева з сімейства миртів, дуже корисна. У бутончиках є дубильні речовини, жири, вітаміни, олеанолова кислота, кальцій, залізо, фосфор, магній.
Але своєрідною “родзинкою” називають евгенол – гвоздична олія, що надає прянощі не лише специфічний аромат, але і багато цілющих властивостей. Саме завдяки евгенолу гвоздика має антимікробний, потогінний, знеболюючий та інші лікувальні якості. Тому інтерес до неї з боку народної медицини не згас і сьогодні.
Застосування гвоздики в медицині
В наші дні гвоздику досить успішно використовують, наприклад, при ранах, що погано гояться, трофічних виразках, фурункулах. Для цього столову ложку сухих бутонів заливають маслиновою олією (півсклянки) і доводять до кипіння. Остуджують, проціджують. Отриманим зіллям змащують уражені ділянки. Зберігають заготоване зілля про запас, в скляній пляшці.
Використовується гвоздика і для зміцнення волосся. П’ять її бутонів подрібнюють і перемішують із склянкою звичайного цибулевого лушпиння. Суміш заливають склянкою горілки і настоюють два тижні, помістивши в темне місце. Цей засіб втирають в шкіру голови і через сорок хвилин змивають.
Зацікавить прянощі і тих, хто піклується про свіжість свого дихання. Таким людям необхідно лише після чергового прийому їжі, пожувати невеликий бутончик гвоздики і ця проблема буде ефективно вирішена. Причому, гарний ефект проявиться і у разі, якщо на обідньому столі було багато блюд з часником або цибулею, аромат яких не завжди можуть побороти, навіть, деякі з широко рекламованих сьогодні засобів.